1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом запропонували у 1987 році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, співробітники з питань громадської інформації, що працювали в Глобальній програмі по боротьбі зі СНІДом при Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ). Вони звернули увагу на темпи поширення епідемії СНІД, оцінили загрозу і можливі катастрофічні наслідки.

День боротьби зі СНІДом проголошено Всесвітньою організацією охорони здоров’я та вперше відзначено 1 грудня 1988 року. З того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно.

Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

Сьогодні ВІЛ – це не вирок. Люди з вірусом імунодефіциту можуть жити звичайним життям, народжувати дітей, працювати, подорожувати тощо. Достатньо вчасно вживати ліки. Якщо ВІЛ-інфекція діагностується вчасно, відразу розпочинається АРТ і надається необхідне лікування пацієнту, а відтак людині гарантується якісне та повноцінне життя.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, звільнення від наркотичної та алкогольної залежності.
Символом боротьби зі СНІДом стала червона стрічка. Як символ боротьби з ВІЛ/СНІД вона була запропонована у 1991 році американським художником Франком Муром, який належить до асоціації «Візуальний СНІД». Вона означає: «Я знаю про проблему ВІЛ/СНІДу і я не байдужий до неї».

Всесвітньо відомою червона стрічка стала у 2000 році на церемонії вручення нагород «Tony Awards». Всі присутні надягли цей символ боротьби з ВІЛ. У пресрелізі проєкту йшлося: «Червона стрічка (перевернене «V») стане символом нашого співчуття, підтримки і надії на майбутнє без ВІЛ. Найбільша надія, пов’язана з цим проєктом, – це те, що до першого грудня, Всесвітнього дня боротьби з ВІЛ/СНІДом, ці стрічки носитимуть у всьому світі».

Вплив війни на роботу благодійників

З початку повномасштабного вторгнення робота благодійної організації “Мережа 100% життя Рівне” розширилась, зазначив Юрій Лазаревич.

“Окрім ВІЛ-позитивних людей — нашої цільової аудиторії, ми також почали допомагати переселенцям, займатись евакуацією. Продовжували забезпечувати пацієнтів життєво необхідними препаратами, допомагати внутрішньо переміщеним особам з таким статусом. Найважче було перші два-три місяці”, — розповів він.

За словами Лазаревича, складність полягала у закупівлі та поставці препаратів.

“Багато людей втікало від активних військових дій, не мали запасів препаратів, приїжджали у Рівне, тоді місто стало такою буферною зоною, і просили нас про допомогу. Бо ці препарати потрібно пити кожного дня. У нас велика мережа, ми давали інформацію на інші обласні центри й таким чином люди знали, куди їхати та де отримати ліки. Ми прораховували на десять днів вперед, куди їде людина, яке забезпечення препаратами там, чи вистачить. А якщо люди планують виїжджати за кордон, то давали настанови”, — сказав Юрій Лазаревич.

Він додав, що благодійна організація готувалась до війни та на певний період зробила запаси необхідних препаратів для людей з ВІЛ-статусом.

“Для пацієнтів важливе безперебійне лікування. Оскільки перші місяці була зруйнована логістична структура закупівлі і поставки нових препаратів в Україну, то ми цю потребу у ліках перекрили тими запасами. Перевели наші склади у західні регіони, провели багато зустрічей з міжнародними організаціями, які надали гуманітарну допомогу, а також сприяли доставці цих препаратів у центр СНІДу”, — розповів він.

На сьогодні системи закупівлі та постачання необхідних препаратів налагодилась, додав Юрій Лазаревич.

Як зміниться статистика захворюваності після війни

Війна в Україні негативно вплинула на всі сфери життя, зазначила лікарка-інфекціоністка відділу управління протидії ВІЛ-інфекції Центру громадського здоров’я Ольга Климова. Зокрема, і на медицину та сферу, пов’язану з ВІЛ-інфекцією.

“Щодо негативу, ми бачимо показники, які знизилися за десять місяців поточного року у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Тобто зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфекції менше на 26% у порівнянні з минулим роком. Зниження показників пов’язане з тим, що частково на деяких територіях припинилось тестування”, — додала вона.

Це південно-східні регіони, а саме майже повністю окупована Луганська область, де з березня припинили тестування на ВІЛ, а також південь України, де майже повністю знизилось тестування у Херсонській області.

“Якщо брати по цифрах, то за цей рік ми мали об’єм протестованих 1,1 мільйона осіб, а за минулий рік — 1,4 мільйона, тобто ми бачимо зниження тестування на 300 тисяч. Менше проводиться скринінг, менше виявляється людей”, — зазначила Ольга Климова.

За словами лікарки-інфекціоністки, після війни завжди буде зріст захворюваності, а тому варто очікувати погіршення ситуації.

Цю думку поділяє також Юрій Лазаревич. Зокрема, голова благодійної організації прогнозує збільшення кількості ВІЛ-інфікованих серед військових.

“Часто під час поранення військові потребують термінового вливання живої крові. Там немає часу на перевірку донорів. Важливо врятувати життя. Було б добре, якби всі військові, які йдуть служити, проходили тестування, знали про свій стан здоров’я. Багато українців не знають, що вони ВІЛ-інфіковані, хвороба не дає про себе знати перші дні, роки. І людина, не знаючи про свій позитивний статус, під час переливання своєї крові може інфікувати іншу людину”, — сказав він.