‘Новини’

Вітаємо ученицю групи 4-19 Ємельяненко Єлизавету Сергіївну та її викладача-наставника Брунець  Тетяну Михайлівну із ІІ місцем на підсумковому етапі ХХІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (наказ Міністерства освіти і науки України №654 від 21.07.2022).

Хочемо також нагадати, що Ємельяненко Єлизавета є переможницею Х Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка серед учнів ЗП(ПТ)О (нагороджена дипломом І ступеня).

За перемогу в Конкурсі була призначена стипендія Президента України.

Ось і пролетіли роки навчання в училищі. Педагоги та учні училища вже взимку стали думати, як проводити випускні заходи. Але життя запропонувало своє бачення – воєнна агресія рф внесла суттєві зміни в організацію освітнього процесу, плани роботи та в цілому життя людей.

Нові виклики, обставини не зламали гарні традиції колективу училища, і в цьому році ми змогли по-особливому, в онлайн режимі привітати всіх учнів випускних груп, де б вони не перебували – у Польщі, Великій Британії, Німеччині, інших областях України, у Харкові – із закінченням навчання в училищі, згадати кращі сторінки учнівського життя, професійні, навчальні успіхи, творчі досягнення.

Адміністрація училища, класні керівники, майстри виробничого навчання під час онлайн-спілкування привітали випускників училища з отриманням творчих корисних професій та побажали величезних можливостей і широких доріг, унікального життєвого шляху, реалізації в професії та професійного зростання. Особливо зазначили про необхідність разом застосовувати професійні знання, вміння та навички при відбудові нашої держави, для підйому економіки після воєнної агресії рф.

Випускники підготували невеличкі відео про учнівське життя в училищі та висловили слова подяки майстрам виробничого навчання, викладачам, адміністрації та всім працівникам закладу. Всі разом, з вірою у серці, домовились зустрітися в рідних стінах училища у мирному, квітучому Харкові у найближчий час!

Все буде Україна!

20-24 червня 2022 року викладачами і майстрами виробничого навчання за участі представників адміністрації училища були проведені підсумкові засідання методичних комісій.

На цих уже звичних останнім часом онлайн-зустрічах були підведені підсумки методичної роботи за навчальний рік, вирішувались питання організації завершення навчального року та обговорювались нагальні завдання на найближчий час.

Зокрема, були розглянуті такі питання:

• виконання учнями комплексних контрольних завдань;
• письмові екзаменаційні роботи випускників;
• підсумки успішності учнів за 2-й семестр;
• організація та проведення поетапних та держаних кваліфікаційних атестацій у дистанційному форматі;
• оформлення звітної документації про проходження виробничої практики;
• працевлаштування випускників;
• перспективу щодо набору учнів на 2022/2023 навчальний рік;
• підготовка до закінчення начального року;
• профорієнтаційна робота.

День Конституції – одне із головних державних свят України. У житті суспільств та держав конституції відіграють особливу роль.  Адже Конституція є Основним законом країни, який гарантує кожному громадянину права і свободи, а також визначає політичний устрій держави.

В цьому році , в умовах воєнної агресфї РФ, по особливому замислюєшься : Що є Конституція для кожного з нас? І розумієшь, що це шлях у цивілізований світ, це є основа життєдіяльності  що дає можливість людям мати свободу і захист своїх прав, а також обов’язки, виконання яких робить буття у спільному просторі безпечним і комфортним.

 Україна вже більше 30 років існує як незалежна держава на мапі світу. Це не дає спокою «поганій сусідці» та російські агресори намагаються зруйнувати вибудовану  суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу Україну. Марні надії. Україна була, є і буде навіки!

Нашій країні завжди був притаманний демократичний республіканський устрій (це спадок   від народу, який залишився нам від війська Запорізького та Гетьманщини). Боротьба нашого народу за свої права, за права нації була штучно припинена жорстоким гнобленням царизму на довгі часи. Не маючи власної державності, Україна не мала й Конституції. Вона з’явилася тільки за часів УНР 1918 року.

І от, нарешті, нова віха в українській історії — у ніч на 28 червня 1996 року, після майже доби безперервної роботи, Верховна Рада нарешті ухвалила і ввела в дію Основний закон держави – Конституцію України. Цій важливій події передували 6 років важкої праці, консультацій, дебатів і домовленостей. Сталося це о 9:18 ранку 28 червня 1996 року. “Є Конституція!”, – такими були перші слова тодішнього голови Верховної Ради Олександра Мороза після ухвалення Конституції 315 голосами народних депутатів.

Як незалежна держава Україна прожила без власної Конституції близько п’яти років і стала останньою з пострадянських країн, де ухвалили Основний закон. Ухвалена Конституція закріпила незалежність і суверенітет України, а також в ній написано, що країна існує для людей, але не навпаки. Саме на честь ухвалення Основного закону 28 червня й святкується День Конституції.

Ми дуже пишаємось що світова громадськість визнала Конституцію України однією з найбільш досконалих і демократичних

Кожного року учні  та педагоги училища святкують День конституції. Не став виключенням і цей рік. Нові виклики, обставини не зламали гарні традиції колективу училища. З учнями класні керівники провели дистанційно класні години, вихователі, соціально-психологічна служба у соціальних мережах обговорили питання: Що є Конституція в житті людини? Конституція-основний закон держави тощо. Всі разом згадали як святкували у минулих роках День Конституції. Згадали як на День єднання 16.02.2022 всі разом співали Гімн України та зробили кліп.

Не зважаючи на складний воєнний час, розуміємо, що маємо жити з вірою в серці. З вірою в те, що перемога буде за нами, повернуться тимчасово окуповані території, повернеться український Крим, український Донбас. З любов’ю один до одного, з любов’ю до ближніх своїх, з любов’ю до української землі, української держави. З надією на те, що Україна стане заможною, сильною, європейською державою, яка буде однією з найсильніших у світі. Ми маємо вірити, тому, що ми українці. Ми на це заслуговуємо.

17 червня 2022 року в Харківському вищому професійному училищі сфери послуг була проведена поетапна атестація з професії «Швачка 3 розряду» в групі 9-20 інтегрованої професії «Швачка. Складальник верху взуття». Екзамен пройшов в онлайн-форматі.

7 червня 2022 року в Харківському вищому професійному училищі сфери послуг була проведена поетапна атестація з професії «Перукар» в групі першого курсу 3-21. Атестація відбулась в онлайн-форматі.

Наближається завершення навчального року, і в Харківському вищому професійному училищі сфери послуг були проведені засідання методичних комісій (в онлайн-форматі), присвячені підготовці до державних кваліфікаційних та поетапних атестацій і підготовці до закінчення навчального року в надзвичайних умовах.

На засіданнях методичних комісій педагогічних працівників загальноосвітньої підготовки, загальнопрофесійних дисциплін, перукарського профілю, швейного профілю, технічного профілю, педпрацівників із професії «Манікюрник. Візажист. Адміністратор» були обговорені такі актуальні питання:

• контроль за організацією дистанційного навчання;
• зв’язок майстрів та викладачів з учнями в умовах воєнного стану;
• виконання учнями ККЗ за різними професіями;
• атестація професій;
• розгляд та ухвалення переліків пробних кваліфікаційних робіт;
• підготовка учнів до ДКА, ПА та ЗНО в умовах воєнного стану;
• оцінювання навчальних досягнень учнів;
• підготовка до закінчення навчального року в надзвичайних умовах.

Важливими залишаються питання, психологічної підтримки учнів та викладачів під час занять, мотивації учнів до дистанційного навчання, самоосвіти педагогів та їх методичної роботи.

На засіданнях методкомісій також розглядались питання проведення профорієнтаційної роботи.

Джерело:

https://censor.net/ua/v3339875

https://18000.com.ua/strichka-novin/bud-yake-zlo-zavzhdi-zakinchuyetsya-odnakovo-vono-zakinchuyetsya-zelenskij-video/

Чи може стати чорно-білою весна? Чи буває вічний лютий? Чи знецінюються золоті слова? На жаль, Україна знає відповіді на всі ці запитання. На жаль, ці відповіді – так.

Щороку 8 травня разом з усім цивілізованим світом ми вшановуємо кожного, хто захищав планету від нацизму в роки Другої світової війни. Мільйони втрачених життів, скалічених доль, закатованих душ і мільйони причин, щоб сказати злу: ніколи знову!

Ми знали ціну, яку сплатили за цю мудрість наші предки. Знали, як важливо вберегти її та передати нащадкам. Але й гадки не мали, що наше покоління буде свідком наруги над словами, що, як виявилося, є істиною далеко не для всіх.

Цьогоріч ми кажемо «Ніколи знову» інакше. Ми чуємо «Ніколи знову» інакше. Це звучить болісно, жорстоко. Без оклику, а зі знаком питання. Ви кажете: ніколи знову? Розкажіть про це Україні.

24 лютого слово «ніколи» стерли. Розстріляли й розбомбили. Сотнями ракет о 4-й ранку, якими розбудили всю Україну. Ми почули моторошні вибухи. Ми почули: знову!

…

Через десятиліття після Другої світової темрява повернулася в Україну. І вона знову стала чорно-білою. Знову! Зло повернулося. Знову! В іншій формі, під іншими гаслами, але з тією самою метою. В Україні влаштували криваву реконструкцію нацизму. Фанатичне наслідування цього режиму. Його ідей, дій, слів і символів. Маніакальне – до деталей – відтворення його звірств та «алібі», що начебто надають злу священну мету. Повторення його злочинів і навіть спроби перевершити «вчителя» та посунути його з п’єдесталу найбільшого зла в історії людства. Встановити новий світовий рекорд із ксенофобії, ненависті, расизму й кількості жертв, до якої вони можуть призвести.

Ніколи знову! Це була ода людини розумної! Гімн цивілізованого світу! Але хтось сфальшивив. Спотворив «Ніколи знову» нотами сумніву. Заглушив, розпочавши свою смертельну арію зла. І це зрозуміло всім країнам, які побачили жахи нацизму на власні очі. А сьогодні відчувають моторошне дежавю. Бачать знову!

Усі народи, яких клеймили «третім сортом», рабами без права на власну державу чи взагалі на існування, чують заяви, які підносять одну націю, а інші з легкістю викреслюють. Кажуть, що вас насправді не існує, ви штучно створені, а отже, безправні. Всі чують мову зла. Знову!

І разом визнають болючу правду: ми не протрималися навіть століття. Нашого Never again вистачило на 77 років. Ми проґавили зло. Воно відродилося. Знову й зараз. Аgain and now!

Це розуміють усі країни й усі народи, які сьогодні підтримують Україну. І попри нову маску звіра впізнали його. Бо, на відміну від декого, пам’ятають, за що й проти чого боролися наші предки. Не переплутали перше з другим, не поміняли їх місцями, не забули.

…

На жаль, є ті, хто, переживши всі ці злочини, втративши мільйони людей, які боролися за перемогу та здобули її, сьогодні осквернив пам’ять про них та їхній подвиг.

Той, хто дозволив обстрілювати зі своєї землі міста України, які поруч із нашими предками звільняли і його предки.

Той, хто плюнув в обличчя своєму «Безсмертному полку», поставивши поруч з ним катів із Бучі.

І кинув виклик усьому людству. Але забув про головне: будь-яке зло завжди закінчується однаково – воно закінчується.

Дорогі українці!

Сьогодні, у День пам’яті та примирення, ми вклоняємося перед усіма, хто захищав рідну землю й світ від нацизму. Ми відзначаємо подвиг українського народу та його внесок у перемогу антигітлерівської коаліції.

Вибухи, постріли, окопи, поранення, голод, бомбардування, блокади, масові розстріли, каральні операції, окупація, концтабори, газові камери, жовті зірки, гетто, Бабин Яр, Хатинь, полон, примусові роботи. Вони загинули за те, щоб кожен із нас знав, що означають ці поняття, з книжок, а не з власного досвіду. Але сталося інакше. Це несправедливо перед ними всіма. Але правда переможе. І ми все подолаємо!

…

І знову буде мир. Нарешті знову!

Ми подолаємо зиму, яка почалася 24 лютого, триває 8 травня, але точно скінчиться, і її розтопить українське сонце! І ми зустрінемо наш світанок усією країною. І рідні та кохані, друзі й близькі будуть поруч знову! Нарешті знову! І над тимчасово окупованими містами й селами наш прапор замайорить знову. Нарешті знову! І ми зберемося разом. І буде мир! Нарешті знову! І більше жодних чорно-білих снів, а тільки синьо-жовта мрія. Нарешті знову! За це боролися наші предки.

Вічна шана всім, хто протистояв нацизму!

Вічна пам’ять усім загиблим під час Другої світової війни!

«Слава Україні! Героям слава!»

Шановні педагоги, учні, батьки!

8 травня ми відзначаємо День пам’яті та примирення, День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні! Ця перемога дісталася нечувано дорогою ціною – ціною мільйонів життів наших співвітчизників. Понад 80 мільйонам людей, чиє життя було обірвано насильством світового масштабу, людям усіх рас і націй, чоловікам і жінкам, воїнам і мирному населенню – усім загиблим і усім тим, хто вижив та пройшов через усі кола пекла Другої світової війни, присвячується ця дата.

Пам’ятаймо й шануймо усіх, кого торкнулася ця жахлива сторінка нелюдської історії. У ці дні ми віддаємо шану всім тим, хто у жорстокій битві виборював нашу свободу, хто захищав рідну українську землю від нацизму.

Нажаль так сталося, що цю знаменну дату держава зустрічає зі зброєю в руках. Подвиг ветеранів додає  сил та наснаги у нинішній боротьбі. Українські воїни самовіддано відстоюють  свободу, незалежність та територіальну цілісність нашої держави.

Ця пам’ять перемоги над нацизмом у 2-й світовій війні робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучої перемоги сьогодні.

Хай мир і злагода запанують на нашій землі.

Вічна пам’ять загиблим, низький уклін живим.

З повагою,
директор Лариса МАТВІЙЧУК