19 березня 130 років від дня народження Максима Тадейовича Рильського – видатного українського поета, перекладача та одного з найяскравіших представників української літератури ХХ сторіччя.

Максим Рильський – один із наймолодших членів мистецького угруповання «неокласиків» (входив до «грона п’ятірного нездоланих співців»), голова правління Спілки письменників України, завідувач відділу поезії в редакції журналу «Українська література», доктор філологічних наук, академік Академії наук України, почесний доктор Ягеллонського університету (Краків), директор Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України, голова Українського комітету славістів.

Творча спадщина письменника й ученого, якого називали «енциклопедистом свого часу», – 35 поетичних збірок, понад чверть мільйона поетичних рядків перекладів, серед яких «Кримські сонети» та поема «Пан Тадеуш» Адама Міцкевича, французька поезія, кілька збірок наукових статей, редагування поетичних і етнографічних видань. Відомими є його поетичні збірки «Знак терезів», «Україна», «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград», «Голосіївська осінь», «Зимові записи», ліро-епічні поеми, статті з мовознавства «Слово перекладача», «Розмова про мову». Наприкінці 80-х років ХХ століття було завершено найповніше 20-томне наукове видання творів великого майстра українського слова.

Визнання наукових і літературних досягнень М. Т. Рильського: Лауреат Державної премії (1943, 1950, 1960 роки); у 1972 році заснована щорічна премія імені Рильського за найкращий художній переклад.